Відразу розчарую: ні, універсального рецепту щастя не вигадали. І це після тисячоліть філософських блукань мрякою людських голів і душ.
Так і хочеться спитати: чого ці люди тільки хочуть? :)
А я відразу скажу, що бібліотека не має права не питати себе про таке. Ще краще — питати своїх користувачів.
Бо ми, бібліотекарі, звичайно, — люди скромні. Але загалом маємо дуже глобальну й амбіційну мету: зробити людей хоч трішки щасливішими завдяки вільному доступу до знань. І хоч Соломон мав дещо іншу думку про співвідношення знань і щастя ("Знання примножує скорботу"), це мій блог. Тож я висловлюватиму свою точку зору:)
Адже ми вид такий — Homo Sapiens, тобто людина, що б там не казали, розумна. І потяг до інформації в нас у крові, у генетичному коді ДНК. А це означає, що для того, щоб елементарно вижити ще й почуватися щасливими і індивід, і суспільний організм потребують просто грандіозної порції актуальної інформації.
А бібліотека може і має стати тим інформаційним бенкетним столом, де годуватимуться все нові й нові покоління Homo Sapiens.
Цю думку (звичайно, без трохи дивакуватих гастрономічних алегорій) чудово зрозуміли в Національній бібліотеці Латвії. І заповзятливо взялися до справи "приготування" щасливого та успішного суспільства.
Отож, даю Вам рецептуру.