Рецепт "приготування" щасливого та успішного суспільства від Національної бібліотеки Латвії

Відразу розчарую: ні, універсального рецепту щастя не вигадали. І це після тисячоліть філософських блукань мрякою людських голів і душ.

Так і хочеться спитати: чого ці люди тільки хочуть? :)

А я відразу скажу, що бібліотека не має права не питати себе про таке. Ще краще — питати своїх користувачів.

Бо ми, бібліотекарі, звичайно, — люди скромні. Але загалом маємо дуже глобальну й амбіційну мету: зробити людей хоч трішки щасливішими завдяки вільному доступу до знань. І хоч Соломон мав дещо іншу думку про співвідношення знань і щастя ("Знання примножує скорботу"), це мій блог. Тож я висловлюватиму свою точку зору:)

Адже ми вид такий — Homo Sapiens, тобто людина, що б там не казали, розумна. І потяг до інформації в нас у крові, у генетичному коді ДНК. А це означає, що для того, щоб елементарно вижити ще й почуватися щасливими і індивід, і суспільний організм потребують просто грандіозної порції актуальної інформації.

А бібліотека може і має стати тим інформаційним бенкетним столом, де годуватимуться все нові й нові покоління Homo Sapiens.

Цю думку (звичайно, без трохи дивакуватих гастрономічних алегорій) чудово зрозуміли в Національній бібліотеці Латвії. І заповзятливо взялися до справи "приготування" щасливого та успішного суспільства.

Отож, даю Вам рецептуру.

Візьміть нову будівлю та "завантажте" туди усі необхідні інгредієнти: добре очищені (від пилу і застарілої літератури) фонди, професійний і креативний колектив, оригінальні цифрові проекти, добрячу порцію сміливості (взяти нас себе інтелектуальну еволюцію цілої нації) та дрібку амбіційності.

І отримаєте щось на кшталт проекту "Замок світла".

Саме таку алегоричну назву має нова будівля Національної бібліотеки Латвії.

Так виглядає славнозвісна будівля. Дійсно замок — зі скла та сталі

Тих, хто зараз заздрісно зітхнув і промовив: "Ну звичайно, це ж Європа", — заспокою. Там теж не дається все легко і задарма. 

Нову домівку для Національної бібліотеки почали будувати 2008 року. А до цього ще років з 20 до грандіозного проекту "дозрівали": точилися жваві дискусії про те, чи потрібне нове приміщення.

А потім, коли вирішили, що все ж таки нова будівля потрібна, не менш запеклі дискусії точилися навколо питання, чи на часі зараз таке масштабне будівництво. Бо, нагадаю, на 2008 рік припала масштабна світова фінансова криза. І перед латвійцями повстало питання: чи сприятиме оновлена бібліотека подоланню кризи. До честі Латвії, там це питання вирішили на користь бібліотеки. І, знову ж таки, до честі: успішно подолали всі пов'язані з цим економічні виклики.

Фрагмент Національної книжкової стіни. Тут зберігаються книжки, які люди передавали зі старого приміщення бібліотеки до нової будівлі під час акції "Ланцюг друзів книг".  Тут же зберігаються книжки, подаровані бібліотеці різними жителями Латвії. Обов'язковою умовою акції "Подаруй книгу бібліотеці" була наявність дарчого напису

І от маємо: 29 серпня 2014 року бібліотека повністю відкриє двері у новій будівлі. Хоч поступовий переїзд вже потихеньку відбувається.

Я не дарма звернула Вашу увагу на такі суттєві фактори латвійської рецептури, як сміливість і амбіційність. Без них до такої вишуканої страви — зась! Бо тільки зіпсуєте.

Та цих інгредієнтів у креативної команди Національної бібліотеки Латвії більш, як вдосталь. Так само, як вдосталь і розуміння своєї суспільної місії. А звучить вона так: сприяти креативному використанню культурних і наукових надбань заради розвитку Латвії. Все так просто і зі смаком. Особисто мене це формулювання приємно вразило, бо нечасто серед бібліотечних фахівців я чую про необхідність не просто зберігання, а використання культурних ресурсів.

У Національній бібліотеці Латвії на повний голос говорять про те, що саме креативне використання культурних надбань, постійний процес співтворчості, переосмислення та культурних трансформацій є рушієм позитивних соціальних змін на рівні громадянського суспільства. Це робить людину суб'єктивно щасливою, а суспільство об'єктивно успішним і динамічним. Саме в цьому полягає головний секрет "страви від шефа", яку запропонували нам, українським бібліотекарям, в Національній бібліотеці Латвії.

Завдяки знайомству зі стратегією Національної бібліотеки Латвії, я зробила для себе висновок, що бібліотека має поєднувати в собі три ролі:

1. роль ресурсного центру, який надає громадянам доступ до різного виду інформаційних ресурсів: книжкових колекцій, дігітальних джерел, Інтернету і т.д.;
2. роль творчого простору, де відбуваються різного роду культурні події (виставки, конференції, круглі столи, презентації, концерти тощо);
3. роль натхненника, що передбачає спонукання людей до творчості, до інтелектуального розвитку, до осягнення культурних надбань нації як ресурсу для індивідуального та суспільного зростання.

І якщо перші дві ролі можна виконувати суто на технологічному рівні, то третя вимагає від нас самовідданості, а також широкого розуміння суспільної місії бібліотек. Ми більше не просто книгозбірні, ми інтелектуальні акумулятори суспільства (соррі за некулінарну аналогію).

Дивлячись на ці простори та оздоблення, чудово розумієш деяких латвійців, які не вірять, що це архітектурне диво дійсно призначається під бібліотеку. Яких тільки версій не озвучують. Найпопулярніша, що будівля все ж призначається під торговельний центр. Найоригінальніша полягає в тому, що ніби то будівля має "приховувати" спорудження НАСА 

Що ще мене вразило під час спілкування з фахівцями Національної бібліотеки, так це щира віра в те, що бібліотека дійсно може дати новий поштовх розвитку не тільки національної культури, але й економіки. Не дарма нову будівлю звели не в престижному районі Риги (у так званому Старому місті), а в більш депресивній частині, з відносно поганою інфраструктурою. І бібліотекарі вірять, що оновлена бібліотека змінить обличчя цієї місцевості. Мені здається, це правильне рішення: не йти відразу в чепурненьке місце, на все готове, а створити своє оточення або хоча б змінити його на краще.

Я далека від ідеалістичних мрій про негайне перенесення всіх українських бібліотек до нових, сучасних, креативних, авторських будівель. Бо зміни, мабуть, варто починати не з цього. А зі зміни світоглядних і професійних парадигм. Бо зі зміною стін у голові кардинальних зрушень може так і не статися.

Скажу чесно: побувавши у "Замку світла", складно повертатися до свого буденного бібліотечного життя. Бо все ж таке грандіозне й вражаюче. А ще зовсім не виникає питань: "На що ж пішли 360 мільйонів доларів, виділених на будівництво?". Бо куди не глянь: натуральний граніт, канадський клен, скло, сталь...

Пропоную почати хоча б з серйозного обмірковування тези про креативне використання культурних здобутків. А це вже буде вимагати від нас зміни самої моделі роботи.

Отож, давайте шукати власні рецепти. Взявши до уваги "бібліотечно-кулінарні" здобутки Латвії.

І наостанок: трохи хорошого настрою (від хорошої компанії) та прекрасного виду на Ригу з 11 поверху "Замку світла". До слова, всього цих поверхів 12+1 (цокольний)