Спрага — ніщо, імідж — усе! Або Як перетворити бібліотеку на культове місце

Навколобібліотечний світ вже давно поділився на тих, хто сповідує маркетингові підходи до нашої справи, і тих, хто вважає, що ринок і культура не сумісні. Правда, як завше, десь посередині (або, як говорять в серіалі «X-files», «The Truth Is Out There»). Але поки що команда «маркетологів» демонструє впевнене домінування в змаганні професійних моделей.
І ось чому. «Маркетологи» проникливо зрозуміли одну просту річ: не можна змусити людей ходити в бібліотеку. Як не можна змусити дитину їсти набридливу манну кашу або овочі. Але ці наїдки можна подати так, що навіть найвибагливішому маленькому гурману закортить їх спробувати. Так само варто навчитися «подавати» бібліотечні послуги і проекти: щоб вони мали «апетитний» вигляд. Бо сьогодні імідж, образ — це все. А імідж сучасної бібліотеки вимагає суттєвих зусиль.
Побувавши в Латвії, я на власні очі побачила, як можна досягти неймовірних результатів, доклавши відповідних зусиль.
Я не буду знов співати хвалебних пісень оновленій Національній бібліотеці Латвії. Бо її відкриття в «Замку світла» ще не відбулося. І не хочеться цю тему «заїздити» ще до цієї події. А от про досвід міста Вентспілс розкажу залюбки.
Отож, про них — вентспілські бібліотеки, які стали культовими у своєму місті, — ми сьогодні і поговоримо.
Саме так виглядає Вентспілський вільний порт, який дослідники британської газети "Finantial Times" визнали другою найкращою у світі портовою зоною. А ще це місто займає 7-му сходинку серед найбільш перспективних вільних економічних зон світу. 

За українськими мірками місто Вентспілс досить-таки невелике: близько 42 тис. населення. Неофіційно там проживає ще менше людей: багато молоді виїхало шукати ліпшого життя в заможніші країни Євросоюзу. Сам Вентспілс латвійці іноді називають республікою в республіці. Бо дуже незалежні позиції займає він як в промисловому, так і в культурному плані. Про промисловість судити не можу (бо не спеціаліст). А от про культуру дещо Вам розкажу.
У Вентспілсі панує особливий дух локального патріотизму. Городяни люблять своє місто, вважаючи його особливо комфортним для сімейного життя. Саме такі цінності тут сповідують: спокій, гармонійність, несквапність. Ніяких тобі знаменитих нічних клубів і гучних вечірок. Проте тут існує дві просто неймовірні бібліотеки, які стали справжніми символами відродження міста та його оновлення після радянських часів.
Відразу відзначу, що ці бібліотеки є не дарунком небес, а результатом цілеспрямованих зусиль місцевої бібліотечної спільноти, яка кожного дня наважується відстоювати права громади на достойне культурне життя.
Справа в тому, що тамтешні фахівці мають безліч прекрасних ідей, як покращити якість життя людей (хоча б в інтелектуальному плані). Але ще цінніше те, що вони вміють подати свої проекти під потрібним соусом як громаді, так і владі. В результаті з усіх боків отримують підтримку та бажання долучитися до приготування спільних страв бібліотечної кухні.
Завдяки такій моделі партнерської співпраці з 2005 року користувачі Головної бібліотеки Вентспілса смакують оновлені послуги в новому приміщенні. А 2009 року мешканці району Парвента отримали у своє розпорядження власний осередок культури — надсучасну бібліотеку за проектом ризького архітектора Петеріса Баярса.
Ось так виглядає Головна бібліотека Вентспілса — ще один своєрідний "замок світла".Не такий великий, як Національна бібліотека, але затишний і комфортний 











А такою постала бібліотека Парвенти
З цього часу Вентспілс став справжньою бібліотечною Меккою. Сюди їдуть тоді, коли хочуть побачити, що таке сучасна бібліотека і з чим її їдять. Побачити бібліотеки, для яких звичною нормою є обслуговувати 300-400 відвідувачів на день. Де цю цифру не накручують штучно. Де це реальний стан речей.
Звичайно, хтось може скептично підвести куточок рота у кривій усмішці й зауважити: сама ж казала, що в місті мало розваг, от людям і доводиться ходити в бібліотеку. А може вся справа в тому, що тут просто класні бібліотеки? Зрештою, не так вже й багато міст можуть похвалитися бібліотекою, достойною туристичного путівника. У Вентспілсі їх цілих дві!
Відверто скажу: мене саму здивувало, що в епоху домінування Інтернету вентспілські бібліотеки примудрилися стати для городян культовими місцями, центрами інтелектуального тяжіння, предметом гордості. Але перебування там розставило все по поличках. Вся справа в тому, що люди там почуваються, як вдома. І кожен в бібліотечному меню може знайти страву на власний смак: хтось в читальних залах гортає свіженьку хрустку пресу, хтось — втамовує інформаційний голод Інтернет-ресурсами. Комусь до філіжанки кави не вистачає нової книжки-бестселера, а комусь бракує спілкування. У вентспілських бібліотеках чудово розуміють усі ці потреби. І задовольняють їх з повною віддачею. Бо все тут все працює на сервіс, тобто повсякденне обслуговування користувачів. Як метафорично говорять самі бібліотечні фахівці, «бібліотекар має бути універсальним воїном».
Одна з інновацій вентспілських бібліотек — бокси для книжок. Сюди користувач може здати прочитані книжки у будь-який час. Навіть вночі. 
Також у Вентспілсі говорять: «Бібліотеку повинні помічати!». І, повірте, не помітити таку архітектурну красу неможливо! Ні Головну бібліотеку Вентспілса, схожу на якесь новомодне IT-кафе, ні бібліотеку Парвенти, яку місцеві жителі називають «наша золота бібліотека» (через золотавий відтінок мідних панелей, якими ззовні оздоблене приміщення).
Інтер'єри Головної бібліотеки Вентспілса: настільки естетично привабливе оздоблення так і спонукає провести в бібліотеці годинку-другу 
До слова, коли будували бібліотеку Парвенти, думали яким же саме має бути це приміщення. Обирали між більш класичним рішенням бібліотечного простору та сучасною функціоналістською стилістикою. На свій страх і ризик обрали другий варіант. І ні хвилини не шкодують про це рішення. Бо тепер чи не кожен житель Парвенти знає, як саме пройти в бібліотеку. І точно знає, що туди варто піти!
"Сімейне" фото щасливих учасників навчального візиту до Латвії в інтер'єрі знаменитого амфітеатру бібліотеки Парвенти 
Не зайвими аргументами правильності прийнятого рішення є й різноманітні нагороди. Так, проект бібліотеки отримав головну архітектурну премію Латвії за 2009 рік. А на міжнародному рівні він переміг в номінації «Кращий зарубіжний проект» на Російському щорічному конкурсі громадських та офісних приміщень Best Office Awards 2011.
Усі ми чудово розуміємо, що подібні зміни у вітчизняній бібліотечній сфері потребують серйозних інтелектуальних і фінансових затрат на загальнодержавному рівні. Але починати варто з власного світогляду. Адже, як свідчить латвійська практика, тамтешні бібліотеки спіткав гучний успіх тільки тому, що вони наважилися на зміни. Вони змінили своє ставлення до інновацій, прийнявши їх необхідність та продемонструвавши готовність вкладати власні ресурси в процеси модернізації. Зрештою, саме це переконало все місто в необхідності та можливості позитивних змін. І саме це трансформувало образ бібліотеки: з захаращеної читальної зали з купою запорошених книжок — до багатофункціонального культурного центру з сучасним привабливим дизайном; з консервативно-суворої установи — до сміливого ініціатора інновацій.
А ми готові до такої «Пекельної кухні» інновацій? І чи вистачить нам сміливості заварити цю кашу?

6 коментарів:

  1. Мені здаэться, що частково наші бібліотеки вже зробили перші кроки, зрозуміло що завдяки участі в програмах,але вони э. Проте потрібно не зупинятись, а лише йти вперед.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Погоджуюся щодо перших кроків. Але попереду роботи ще багацько. Питання підтримки інновацій і сучасних проектів подекуди стоїть дуже гостро. І потребує обопільних зусиль: і громадськості, і бібліотечної спільноти. У нас часто-густо повноцінної співпраці між всіма зацікавленими сторонами немає. Чи то погано розуміють власні вигоди, чи то суспільство надто звикло до інертності. Для мене питання відкрите.

      Видалити
    2. Сталість змін підкріплюється відповідними ресурсами. В першу чергу, це людські ресурси. Мотивація працівників, лідерство керівників і їх готовність до іновацій, готовність бібліотекаря переглянути свою роль в сучасному суспільстві і конкретно в громаді. Чи маємо такий ресурс?

      Видалити
  2. Я погоджуюся щодо перших кроків. Українські бібліотеки докладають чималих зусиль, щоб бути повноцінними громадськими центрами. Але багато чого ще треба розвивати. Крім того, питання про підтримку інновацій і сучасних проектів стоїть подекуди дуже гостро. І у владних колах, і в бібліотечній спільноті.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Покищо превалює жадність до будівництва дурнуватих офісних приміщень. Щось не пам'ятаю в Україні за останні 10 років збудованої нової бібліотеки на основі класного проекту.

      Видалити
  3. Анонім12:41

    Ви довбані блогери

    ВідповістиВидалити