Як медом намазано: чому всі дороги ведуть в Першу Львівську медіатеку?

Якщо Ви ніколи не бували у Львові, то... (що б сказати таке небанальне), корочше, просто побувайте там. Але якщо Ви вже гостили в Королівському місті, але поки ноги не заносили в Першу Львівську медіатеку, то вважайте, що пропустили одну з найважливіших локацій на сучасній культурній мапі Leopolis'а.

Медіатека, яка за неповний рік свого існування вже встигла набути слави одного з найуспішніших бібліотечних і ширше — культурних проектів на теренах України, є чудовим доказом справедливості крилатого вислову: відчайдушні часи потребують відчайдушних дій. Відчайдушних — в сенсі рішучих змін і сміливих експериментів. Бо сьогодні бібліотека не може дозволити собі розкіш почуватись спокійно. Зате розкішшю шукати нестандартні моделі розвитку може насолоджуватись вдосталь.

Отож, всім, охочим вкусити ідею альтернативної бібліотеки з неповторним галицьким присмаком, присвячується...

Відразу скажу, що самій мені пощастило потрапити до Першої Львівської медіатеки зовсім нещодавно — наприкінці весни, в межах професійного візиту, організованого програмою "Бібліоміст". Звичайно, завдяки Фейсбуку й електоронним ЗМІ, їхала я туди з вже розпаленим на бібліотечні інновації апетитом. Адже з часу відкриття Медіатеки (це відбулось 2014 року) вона стала одним з основних бібліотечних ньюс-мейкерів не тільки у Львові, але й в Україні загалом.

Так виглядає просторий медіахол
Першої Львівської медіатеки
Photo by Anna Dvorna

Хоча зазначу, що сама ідея бібліотеки з приставкою медіа- не така вже й нова. Знаменита медіатека міста Сендай (Японія), медіатека за проектом Домініка Перро у Ліоні (Франція), медіа-центр Пекхама (Великобританія), медіатека при університеті Даларна (Швеція), Центр медіа, інформації та комуникацій в місті Котбус (Німеччина). Продовжувати цей список успішних зарубіжних проектів з переосмислення поняття "бібліотека" можна ще довго і довго.
Але як своя сорочка ближча до тіла, так і своя, українська медіатека теж ближча, зрозуміліша і рідніша.
Отож, про неї, рідну, й говоритиму докладно.
І для початку про розташування. Власне кажучи, Перша Львівська медіатека не є окремою бібліотечною установою. Структурно вона відноситься до Центральної міської бібліотеки ім. Лесі Українки, більше того — навіть ділить з нею одну будівлю. Хоча нічого особливо дивого в цьому немає. Адже для України, на відміну від європейської практики, характернішим є не зведення нових "бібліоспоруд", а ревіталізація і реорганізація вже існуючих приміщень і просторів.
Отож, і медіатеці, нехай навіть першій в Україні, не вдалося обзавестися власним архітектурним проектом, натомість під неї було виділено перший поверх Центральної бібліотеки, де раніше розташовувася відділ абонемента.
На ремонт приміщення кошти виділила Львівська міська рада, довелося залучити й іноземних благодійників. Наприклад, реставрація автентичних віконних рам і паркету відбулася за кошти Німецького співтовариства з міжнародного співробітництва (GIZ).

Здавалося б, все просто: ще незвична і тому приваблива для вуха українця назва "медіатека" вкупі з сучасними антуражем — і ось заклад готовий працювати. Але чи може це дійсно дати пояснення, чому молодь робить свій вибір саме на користь медіатеки, і це в місті, де рівень конкуренції у сфері дозвілля, зокрема й інтелектуального, відверто шалений?
Тоді, мабуть, варто розібратись з менш очевидними факторами успіху, компонентами, які роблять медіатеку дійсно неповторним місцем в культурному ландшафті Львова. 

Компонент перший — концептуальний

Будь-яку розмову про Першу Львівську медіатеку куратори цього проекту починають з тлумачення самої цієї концепції: як "третього місця" (місця між роботою і домом), тобто комфортного і сучасного публічного простору для спілкування, навчання, реалізації ідей, якісного відпочинку і дозвілля.

Виступ начальниці Управління культури
Львівської міської ради
пані Ірини Магдиш
Photo by Yaroslava Tytarenko

Але де ж тут власне "медіа"? Адже в нашій свідомості це слово тісно пов'язане з технологіями, що прямо випливає з його етимології: з латини і з англійської media в перекладі означає засіб. І мова тут про засоби й інструменти комунікації.
Що ж, сучасної техніки й засобів зв'язку у Львівській медіатеці цілком вдосталь. Але й поняття "медіа" там розглядають значно ширше. Адже media, medium — це також і посередник в широкому сенсі, це той, хто відповідає за комунікацію.
Саме роль такого-от посередника у процесі спілкування і спільної діяльності й обрала собі медіатека. Бібліотека як вільний громадський простір, а не просто технічно укомплектоване місце — так коротко можна сформулювати бачення своєї місії від авторів Першої Львівської медіатеки.

Компонент другий — технологічний

Щоправда, якщо вже мова зайшла про технічну "начинку", то значення цього медіатечного "інгредієнта" теж не варто списувати з рахунків.
Медіатека як сучасний мультимедійний центр функціонує завдяки підтримці програми "Бібліоміст" фонду Білла та Мелінди Ґейтсів, яка виділила кошти на придбання необхідної оргтехніки: потужних комп'ютерів включно з периферійним устаткуванням, якісного мультимедійного обладання, ігрових консолей Kinect.

Такий вигляд має "Кіноплоща"
Photo by Anna Dvorna

Усім цим добром відвідувачі можуть скористатись абсолютно безкоштовно. Адже ще одна складова місії Медіатеки — це сприяння побудові відкритого, демократичного суспільства, яке просто неможливо уявити без рівного доступу до інформації та засобів її обробки й передачі.

Компонент третій — ціннісний

Проте, якщо ви спитаєте мене, що ж насправді є ключовим компонентом популярності Медіатеки, то я відповім — віра. Не в релігійному сенсі. А в сенсі спільних цінностей і переконань.
Зрештою, перше, що відразу ж позитивно налаштовує до медіатечної команди, так це віра в себе і свою справу. Бо, погодьтеся, успіх і комплекс меншовартості, яким так люблять інколи страждати наші бібліотеки, — взаємовиключені в одній справі інгредієнти. Тому, думаю, не помилюся, якщо скажу, що ім'я та імідж достойного уваги закладу Медіатеці створили тверде переконання у власній спроможності, знання своїх сильних сторін, відкритість до нових ідей і партнерств, а також готовність об'єднувати ресурси задля кращого результату.

Photo by Anna Dvorna

І, власне кажучи, результати говорять самі за себе. Співпраця з "Крим SOS", Медіафорумом, "Видавництвом Старого Лева", Школою джазу, Львівською асоціацією велосипедистів, Клубом любителів подорожей... Літературні презентації, автограф-сесії з відомими музикантами, кінопокази, концерти, виставки, воркшопи... Меню подій з асортиментом на будь-який смак розписане буквально на кожен день.
До речі, щодо проблеми партнерства в Першій Львівській медіатеці полюбляють казати, що ідеї самі можуть приходити до нас. Адже їм потрібен простір і благодатний інтелектуальний ґрунт. Вони з'являються разом з цікавими людьми, які шукають когось, з ким можна було б спільно щось організовувати, проводити, реалізувати, взагалі змінювати на краще.
Хтось скептичний може спитати: чому ж ці активні люди з власними ідеями мають прийти саме в бібліотеку? Увесь фокус в тому, що в Медіатеці спитають: а чому б і не в неї?

Мініатюрний підсумок на десерт

Насправді, відвідування Першої Львівської медіатеки може як надихнути вас, так і розчарувати. Серйозно розчарувати, якщо ви хочете почути, що з оновленим приміщенням і з новою технікою бібліотека буде користуватись попитом без докладання будь-яких зусиль. Розчарувати, якщо ви сподіваєтесь побачити відремонтоване до лоску приміщення або безкрайні стелажі з CD- та DVD-дисками (медіаколекція першої української медіатеки дуже скромна за європейськими мірками). Але ж неймовірно і надихнути, якщо вам хочеться наочно переконатись в тому, що продумані концепції завжди працюють і що справжні зміни починаються зі світогляду. Бо як на мене, дороги ведуть до тих, хто не боїться прокладати нові шляхи. У Першій Львівській медіатеці цього точно не бояться!